Досвід роботи

Міжпредметні зв’язки

на уроках

світової літератури

«Вміє вчити той, хто вчить цікаво, хто викладає свій предмет… так, щоб у душі учня зазвучали струни у відповідь і ні на хвилину не засинала його допитливість». Цей вислів Ейнштейна повністю відповідає моїм педагогічним поглядам. Переді мною як педагогом стоїть завдання: надати літературну освіту кожному учневі з тим, щоб він міг використати її для формування власної особистості. Переконана, що добитися цього можна лише з допомогою таких методичних технологій, які приводять у дію механізми саморозвитку, самоорганізації.

   Щоб зробити викладання шкільних предметів ефективнішим, спрямованим на розвиток творчих здібностей учнів, необхідно визначити і систематизувати творчі методи освоєння знань, розкрити можливості та межі кожного з них, прийоми роботи, мету й умови їх застосування.

   Складні проблеми не можна розв’язати в рамках традиційної системи навчання, яка склалася протягом останніх двох століть під впливом механічної картини світу і не враховує сучасної тенденції до проблемної організації науки, а також сучасних тенденцій до індивідуалізації процесу навчання.

   Останнім часом в Україні посилився методичний пошук, спрямований на подолання традиційної, авторитарної педагогіки, утвердження особистісно зорієнтованої методики, нових, гуманних щодо учнів засад навчання і виховання.

   Спрямованість цього пошуку проглядається у прагненні вчителя поставити в центр уваги учня, залучити його у співтворці уроку, всього навчального процесу.

   Своєю предметною системою навчання ми допомагаємо учням препарувати, тобто розкладати на частини багатогранний навколишній світ. Це ми навчилися робити і досягли в цьому безумовних вершин. А ось допомогти учням знову з’єднати розрізнені частини в єдину картину світу у вчителів не виходить. Та й не вийде. Немає такого навчального предмета, немає таких курсів, які б працювали на цей „синтез”. У результаті виникає ситуація, з якої діти, вивчивши основи окремих наук з величезною кількістю фактичного матеріалу, виходять зі школи непристосованими до складного світу, вивченого за частинами, а в цілому невідомого, а тому – незрозумілого й страшного своєю непізнаваністю.   Педагогічна громадськість дедалі більше усвідомлює, здавалось би, просту істину, яка полягає в тому, що знання з різних галузей науки й культури отримує одна й та сама дитина. То ж навіщо так подрібнювати ті знання? Чи не краще їх об’єднувати?

   Тож у шкільній практиці вже протягом тривалого часу ведеться інтенсивний пошук зв’язків гуманітарних дисциплін з точними, природничими – мови і фізики, літератури й математики, літератури та біології, літератури та іноземної мови і т. ін.

   Важливу участь у цій роботі беруть і вчителі літератури, бо прагнуть цілісності сприйняття кожного твору.

Останнім часом дедалі більше уваги надається інтегрованому навчанню. І це закономірно. Навчальних предметів у шкільному розкладі чимало, тому набуті учнями знання мають доволі фрагментарний характер. Світ же – єдиний, і погляд на нього у випускників має бути цілісним, знання про нього – систематизовані.

Особливо активним ставленням до впровадження інтеграції відзначаються вчителі гуманітарних дисциплін, зокрема світової літератури. Викладання цього предмета передбачає неодмінне застосування відомостей не лише про літературний процес, а й про інші види мистецтва, а також географію, історію, психологію, медицину …

Світова література – один з найцікавіших гуманітарних предметів. Його зміст логічно продовжує матеріал уроків з української мови та літератури, розширює межі засвоєння учнями духовних скарбів людства, слугує учням містком до культурного збагачення ідейно-художніми цінностями, що їх створили генії усіх часів і народів.

Разом із школярами ми, вчителі світової літератури, простежуємо, як людство, від біблійних часів до сьогодення, рухалось вперед – через помилки і невдачі, трагічні ілюзії і блискучі злети, геніальні досягнення невтомної людської думки, як безмежно багата земна спільнота рас і народів виробляла загальнолюдські ідеали добра і совісті, правди і милосердя, працелюбства і прощення, краси і свободи…

Саме від педагога залежить, якими будуть уроки світової літератури, чи відкриється школярам безмежний всесвіт духовних надбань людства, чи збагатяться вони естетично і морально, чи стане книжка – казка, детектив, фантастика, пригодницька та історична література, поезія, класичний роман – насущною духовною потребою молодих громадян України. Виходячи із цих позицій, і було обрано педагогічну проблему, над якою працюю уже впродовж кількох років, -  «Міжпредметні зв’язки на уроках світової літератури».

Актуальність. Однією із специфічних проблем методики світової літератури є формування уявлення учнів про загальнолюдське та національне. Указуючи на важливість розгляду літератури як органічного поєднання національного й інтернаціонального, І.Франко зазначав: «Кожний чільний сучасний писатель – чи він слов’янин, чи німець, чи француз, чи скандинавець, - являється неначе дерево, що своїм корінням впивається якомога глибше і міцніше у свій рідний національний грунт, намагається ввібрати в себе і переварити в собі якнайбільше його живих соків, а своїм пнем і короною поринає в інтернаціональній атмосфері ідейних інтересів, суспільних,  естетичних і моральних змагань». На мою думку, словесникові слід учити школярів виявляти літературні аналогії, установлювати спільне й відмінне у творах, знаходити їх оригінальні риси.

Взаємозв’язок вивчення шкільних предметів є природним процесом, зумовленим логікою навчання. У класичній педагогіці ідея міжпредметних зв’язків зародилася на початку ХІХ століття. «Усе, що перебуває у взаємному зв’язку, повинно викладатися у такому зв’язку», - зазначав відомий педагог Я.Коменський.

Вивченням педагогічних умов впливу мистецтва на розвиток дитини у свій час займалися педагоги Я.Коменський, К.Ушинський, В.Стоюнін, В.Острогорський, Х.Алчевська, С.Русова, В.Сухомлинський та інші.

Психологічні аспекти формування емоційної культури учнів під час використання засобів мистецтва досліджували Л.Виготський, О.Леонтьєв, Б.Ананьєв, П.Якобсон, Н.Миропольська.

Ця важлива проблема знайшла відображення у доробку відомих російських та вітчизняних методистів: Т.Ладиженської, В.Гречинської, П.Стельмаховича, К.Бабенко та інших. В їхніх методичних працях наголошується на необхідності використання творів мистецтва на уроках літератури з метою формування естетичного смаку учнів, посилення інтересу до вивчення предмета, збагачення духовного світу кожної особистості.

Обгрунтовуючи практичну значущість і актуальність представленого педагогічного досвіду, спираюся на праці таких видатних педагогів та науковців, як В.Сухомлинський, Ю.Мальований, Т.Нейданова, Л.Мірошниченко, Ю.Колягін, О.Савченко, Г.Грибан, С.Гончаренко, В.Беспалько. Серед учителів-практиків та методистів відзначаю досвід, що був покладений в основу власного педагогічного пошуку, Т.Ков’ях,  Н.Галкіна, О.Гордієнко, О.Гузь, Л.Бражникової.

 Міжпредметні зв’язки сприяють естетичному вихованню учнів. Вищий ступінь таких зв’язків – міжпредметні асоціації, на основі яких відбуваються узагальнення знань, забезпечується їх засвоєння, досягається розкриття взаємозв’язків між знаннями, здобутими під час вивчення різних предметів. Формування умінь навчальної і розумової діяльності потребує цілеспрямованої спільної роботи вчителів різних предметів, оскільки багато з них (уміння аналізувати, порівнювати, виділяти головне, працювати зі словником, текстом, уміння конспектувати, складати план, реферат та інше) не є прерогативою одного предмета, а належить до міжпредметних умінь.

 Провідна ідея. Головним об’єктом у навчально-виховному процесі взагалі повинна бути кожна дитина. На цьому саме й будую свою педагогічну діяльність, яка спрямована на всебічний особистісний розвиток кожного учня. В основі цього представленого педагогічного досвіду -  інтеграція навчання, використання міпредметних зв’язків, інтерактивних технологій, самоосвітня діяльність школяра, розвиток творчих здібностей, враховуючи сфери зацікавлень учня та його можливості й таланти. Успішний шлях самореалізації підлітка – це цілеспрямований шлях пропедевтики до професійних інтересів і самореалізації на наступних етапах навчання: у середньо-спеціальних і вищих навчальних закладах, а далі – у дорослому житті.

Тому необхідним  на даному етапі я вважаю є формування життєвих компетенцій школяра, які забезпечуються методичним апаратом навчального процесу, використанням як традиційних, так і новітніх технологій, регіональних та всеукраїнських програм, розроблених з урахуванням стандартів освіти, що відповідають вимогам сучасного суспільного життя нашої держави.

Основні характеристики досвіду.  Реалізація міжпредметних зв’язків допомагає урізноманітнювати методи, організаційні форми навчання з метою активізації мислення учнів.

   Для успішного здійснення міжпредметних зв’язків учитель завжди має чітко усвідомлювати, з якою метою встановлюється певний зв’язок і в якій формі це буде зроблено. (Додаток 1)

    Цілеспрямованість роботи із здійснення міжпредметних зв’язків забезпечується її плануванням. Найдоцільніше таке планування здійснювати у розрізі навчальної теми предмета. При цьому слід пам’ятати, що міжпредметні зв’язки не можна перетворювати на самоціль. Вони мають органічно випливати із змісту навчального матеріалу, не порушувати його структури, логіки викладу і підпорядковуватись досягненню певних навчально-виховних цілей.

Широкі можливості у вирішенні  проблеми використання міжпредметних зв’язків відкриває взаємозв’язане вивчення світової та української літератур, зокрема введення в шкільну практику елементів історико-типологічного та історико-генетичного зіставлення. Щоб старшокласники могли засвоїти думку про єдиний закономірний розвиток цілих художніх систем і про художню взаємозумовленість світового літературного процесу в цілому, необхідно ще в 1-4(5-8) класах дати учням початкові поняття про запозичення, мандрівні сюжети, вічні образи, наслідування, ознайомити їх з фактами ремінісценції, учити школярів умінню встановлювати аналогії на рівні мікроструктури, тобто окремих компонентів твору, а саме: теми, ідеї, проблематики, сюжету, композиції, образної системи, характеру тропів.

     Особливу увагу приділяю принципу пріоритету загальнолюдських цінностей. Доцільно пропонувати школярам завдання, мета яких – наблизити їх до усвідомлення не лише подібності творів, а й близькості світоглядів різних народів.

      Так, у 1(5) класі при розгляді казкового епосу й малих фольклорних жанрів потрібно звертати увагу учнів на спільність тем, ідей, мотивів і сюжетів, подібність образів у різнонаціональних творах. Завершуючи вивчення фольклору, першокласникам (п’ятикласникам) можна запропонувати запитання: „Що об’єднує українців з іншими народами світу?”. Якщо в ході вивчення тематичного розділу словесник працюватиме над формуванням в учнів уміння виділяти загальнолюдське у творі, то на підсумковому уроці школярі зможуть назвати поняття, які свідчать про міцну єдність землян: спільні думки, спільні прагнення, спільні переконання, спільні погляди, спільні цінності, спільні уявлення, спільні мрії. (Додаток 2)

      Слід завжди пам’ятати, що викладання двох літератур – української і світової – має бути тісно взаємопов’язаним. Це зумовлено різними чинниками: як методологічними, так і методичними. Багато українських творів просто незрозумілі без знання зарубіжних першоджерел, серед таких: „Енеїда” І.Котляревського, „Ізольда Білорука” Лесі Українки, переспіви Шевченка „Псалмів Давидових” із Біблії та ін. Важливо також те, що на уроках української літератури учень отримує чимало знань, умінь і навичок, потрібних під час вивчення літератури світової.

Така практика дає змогу отримати цілісну картину розвитку творчої особистості школяра. Досконале володіння змістом предметів філологічного циклу створює унікальну можливість не тільки простежити взаємопроникнення і взаємозбагачення культур, а й отримати безмежний простір для експериментів у галузі гуманітарної освіти й самоактуалізації особистості. Для реалізації поставленої проблеми добираю різноманітні форми, методи роботи.

 У своїй практичній діяльності застосовую методи проблемного читання, прийоми порівняння творів, дослідження тексту за певними програмами, завдання проблемного, евристичного характеру. Завдяки цьому учні вчаться порівнювати літературні явища, помічати фольклорні та літературні аналогії, давати порівняльну характеристику персонажів, знаходити типологічні та генетичні зв’язки, писати твори з елементами порівняння, аналізувати переклад. Школярі спрямовуються на розв’язання проблемних і дослідницьких завдань.

На уроках світової літератури твори музики, живопису, художні тексти, історичні факти є як об’єктом дослідження, так і першоджерелом у творчому процесі, або фоновим матеріалом, що дозволяє сприймати художній твір і світовідчуття школяра цілісно.

 Головне в нашій роботі, на мою думку, - прищепити школярам (у дружній, творчій співпраці з учителем рідної мови і літератури) любов до книги, потребу в постійному спілкуванні з найвищим досягненням людського генія – друкованим словом.

З першого(п’ятого) класу ми, вчителі літератури,  всіляко заохочуємо дітей до читання. Чимало творів світової літератури екранізовано, тому учні, аби не відкривати книгу, обирають простіший шлях – переглянути кіноверсію.

 Зважаючи на те, що учитель сьогодні змушений конкурувати з телевізійними та комп’ютерними програмами, використання комп’ютерних технологій допомагає розв’язанню такої важливої проблеми, як зацікавлення творами світової літератури. І під час вивчення світової літератури слід використати інтерес сучасних школярів до комп’ютерів. У такий спосіб можна впливати на розвиток інтересу до читання художніх творів учнями.

Тому вчитель може запропонувати учням обов’язково прочитати твір, наприклад, повість А.Ліндгрен «Пеппі Довгапанчоха» ( 1(5) клас), аби діти змогли уявити головну героїню, побачили її такою, якою її створила письменниця. Потім  учні обмінюються думками з приводу Пеппі у творі і Пеппі на екрані: чи збігається їхнє уявлення про героїню А.Ліндгрен із зображеним у фільмі.

До того ж, використання комп’ютера на уроках – це спосіб унаочнення навчального матеріалу. Так, за допомогою комп’ютерної медіатеки можна поєднати чуттєві, слухові та зорові компоненти впливу на сприйняття художнього тексту учнями. Також комп’ютерні технології сприяють розширенню знань учнів з певної навчальної теми,  активізують читацьку діяльність школярів, розвивають їхню культуру сприйняття художніх творів.

 Впровадження будь-якої сучасної методики, технології – справа душі, сумління, покликання самого вчителя. Серед змістових ліній Концепції літературної освіти в 11-річній загальноосвітній школі чільне місце посідає компаративна.

Сьогодні кожному ясно, що компаративістика дедалі більше визначатиме методику викладання світової літератури в школі. Адже зіставлення літературних фактів та явищ цієї літератури з подібними фактами та явищами рідної сприяє глибшому й повнішому осягненню матеріалу, а головне – забезпечує його осмислення через призму національної культури, літератури українського народу. Світова література, отже, стає  важливим чинником естетичного розвитку учня, розширює його уявлення про прекрасне, позбавляє інертності мислення, хуторянства.     

 Здебільшого застосовувати елементи компаративного аналізу можна на уроках позакласного читання, починаючи з 1(5) класу, коли учні лише навчаються оцінювати літературних героїв, прилучаються до систематичного читання. Під час роботи на таких уроках дуже допомагають узагальнюючі таблиці, до яких учні заносять свої перші компаративні спостереження (наприклад, складання порівняльної таблиці «Французький героїчний епос «Пісня про Роланда» та слов’янський епос «Слово о полку Ігоревім» у 4(8) класі).

 Елементи компаративного аналізу застосовуються мало не на кожному кроці, коли порівнюються літературні герої творів, йдеться про запозичення, наслідування, вічні образи, переклад, переспів тощо. Поступово учні навчаються досліджувати спільне і відмінне на рівні теми, ідеї, проблематики, сюжету, образів тощо. Спочатку вони роблять це під керівництвом учителя, з часом – самостійно. (Додаток 3)

Ще один шлях зацікавити учнів книгою – це познайомити їх з життям письменника, показати його як людину, особистість. Кожен письменник – це людина своєї епохи, тому, ознайомлюючи із життєвим шляхом митця, вчитель може запропонувати здійснити мандрівку на батьківщину письменника, аби учні відкрили для себе й час, в який жив і творив він. Для цього доречними будуть міжпредметні зв’язки з історією (наприклад, можна запропонувати учням підготувати повідомлення про історичну добу, в яку жив митець, або її презентацію), географією (учні складають географічний маршрут).

Цікавою сторінкою життєпису багатьох світових письменників є їх взаємозв’язок з Україною. Крім того, відомості про перебування зарубіжних письменників в Україні завжди зацікавлюють учнів, пробуджують їхні пізнавальні здібності, спонукають розшукувати додатковий матеріал. Вибір методичних прийомів і засобів забезпечує діалог на уроці. Часто пропоную учням такі завдання: підготувати повідомлення  ( «Бальзак і Україна»); реферат («Українські мотиви у творчості О.Пушкіна»); скласти географічний маршрут (Міста, які відвідав Рільке).

Для вивчення кожного твору світової літератури потрібні пояснювальні матеріали. Хочу наголосити: ми, вчителі світової літератури, зобов’язані певним чином опредметити, навіть олюднити доволі хисткий, примарний, ідеальний світ міфів і легенд, біблійних оповідей, інших творів художньої літератури. Використання можливостей інтерактивної дошки, проведення уроків з використанням презентаційних матеріалів робить урок цікавим та сучасним. (Додаток 4)

Уміле використання ілюстративного матеріалу  налаштовує учнів на глибоке й детальне розуміння художнього тексту, порівняння творів живопису з художніми творами на уроках світової літератури, підвищує інтерес дітей до твору, що вивчається, знайомить зі специфікою кожного виду мистецтва. (Співставлення картини І.Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» з текстом повісті М.Гоголя «Тарас Бульба» (3(7) клас); презентація репродукцій картин художників-імпресіоністів під час вивчення даного напряму в художній літературі   (6(10) клас)).

    Творча та пошукова діяльність учня на уроці може проявлятись у різних видах роботи (наприклад, випереджувальні завдання з представленням презентації по даній темі (проблемі)). (Додаток 5).  Важливо, щоб із самого початку навчання учень став не лише свідком, а й учасником дії, висловлюючи свої враження, почуття, переживання.

Беручи участь у різних видах такої діяльності, дитина реалізує себе як письменник, як математик, як художник, як дослідник. Головне те, що на кожному уроці учень переконується: вивчення будь-якої теми вимагає від нього напруження логіки, пам’яті, вияву всіх творчих можливостей, сил, фантазій. Дитина вчиться самостійно шукати образи, символи, відповіді на всі питання. Разом із цим, вона пізнає радість пошуку, коли ці образи, здобутки конкретизуються і стають власними.

Результативність. Міжпредметні зв’язки на уроках світової літератури переконливо свідчать про доцільність учительського пошуку. Адже методика інтегрованого викладання літератури розширює можливості вчителя більш ефективно донести до учнів програмовий матеріал, по-справжньому зацікавити їх ним. Бо в цій методиці багато незвичайного, парадоксального, такого, що не дозволяє нікому дрімати, ловити гав на уроці.

За проблемою «Міжпредметні зв’язки на уроках світової літератури» розробила й провела відкриті уроки з використанням ІКТ: «Так ось вона, Січ!» (Зображення історичних подій в Україні, побуту й звичаїв Запорізької Січі в повісті М.Гоголя «Тарас Бульба») (3(7) клас), «Давньогрецький театр та його особливості» (4(8) клас), «Дж.Байрон. Поема «Мазепа», її історична основа та романтичний міф» ( 5(9)клас).

Органічним доповненням до уроку є позакласні заходи, тому важливого значення надаю підготовці сценаріїв літературних свят, заходів у рамках Тижня світової літератури, інсценізаціям, тематичним виховним годинам, що створюють святкову атмосферу, без якої, переконана, вивчення літератури неможливе. (Додаток 6)

Досвідом роботи ділюся з колегами шкіл міста та району на семінарах-практикумах, методичних об’єднаннях.

Підготувала інформаційно-методичні матеріали «Міжпредметні зв’язки на уроках світової літератури», в основу яких покладено власний педагогічний досвід.

Проблеми і труднощі. Використання міжпредметних зв'язків на уроках світової літератури ефективно сприяє формуванню загальноосвітньої компетентності учнів.

Під час вивчення світової літератури зв'язки з іншими предметами треба, на мою думку, не показувати, а використовувати, бо так звані міжпредметні зв'язки належать до технології діяльності. Показувати (тобто робити доступним для сприйняття) треба художній світ твору, і сам твір (завдяки і його літературознавчим дослідженням) підказує учителеві, матеріали яких інших предметів треба долучати до того, щоб створити те інформативно-комунікативне поле, яке необхідне для налагодження індивідуального контакту учнів саме з цим твором.

Дуже важливо використовувати міжпредметні зв'язки на уроках. Адже закінчивши школу, учні повинні уміти самостійно розбиратися в будь-якій прочитаній ними книзі, оцінити твір, а головне - передати досвід читання своїм дітям. Навчання школяра працювати на міжпредметному рівні є одним з ефективних способів прищепити йому інтерес до читання. Але головне навіть не в цьому. Уміння працювати на міжпредметному рівні розвиває багато корисних загальнонавчальних умінь і навичок. І якщо залучити до міжпредметної системи роботи учня вже з 1(5)-го класу, то в старшій школі він не буде мучитися над доповідями-рефератами, не буде витрачати багато часу на підготовку домашніх завдань і при цьому не тільки не втратить здатність грамотно працювати з текстовою інформацією , але і не зможе відмовитися від бажання читати. Намагаюся підтримувати його інтерес постійно, пропонуючи найрізноманітніші завдання, що виводять його думки за межі тексту.

Введення в навчальний процес як міжпредметних уроків, так і міжпредметних завдань або контрольних робіт дозволяє здійснити діалог культур, що сприяє збереженню традицій і наступності поколінь. Крім того, учень і вчитель при такій діяльності перебувають у постійній взаємодії і виступають як особистості: вивчення матеріалу через спільні методи і прийоми організації урочного і позаурочного простору в системі робить їх співучасниками загального історико-культурного процесу.

Досягаючи основної мети власного педагогічного пошуку як учителя-словесника, а саме формування життєвих компетенцій засобами художнього слова, через практичну діяльність, використовуючи традиційні і новітні технології (інтеграцію, міжпредметні зв’язки, елементи компаративної методики, інтерактивні форми проведення занять), шляхом власних висновків, оцінок колег, обгрунтовуючи практичну значущість досвіду, приходжу до думки, що використання міжпредметних зв’язків на уроках світової літератури дозволяє:

 • підвищити мотивацію учнів до вивчення предмету;

• краще засвоїти матеріал, підвищити якість знань;

• активізувати пізнавальну діяльність учнів на уроках;

• полегшити розуміння учнями явищ і процесів, що вивчаються;

• аналізувати, зіставляти факти з різних областей знань;

• здійснювати цілісне наукове сприйняття навколишнього світу;